Транснациональная финансово-промышленная нефтяная компания "Укртатнафта"

Публикации

/ Вернуться на Главную / все сообщения /

26.12.2018

На російській нафтовій голці під час воєнного стану

Довгий час поняття енергонезалежності ЗМІ пов’язували лише з газом. Про це писали й говорили політики, експерти, журналісти й навіть гумористи. Головна небезпека крилася у запитанні: «Що буде, якщо Росія перекриє вентиль?»   Після 2014-го, коли Україна змінила курс розвитку, Київ сам «перекрив вентиль», і, незважаючи на справді дуже високі тарифи, катастрофи, якою нас постійно лякали, не сталося. Більше того, населення й бізнес почали значно відповідальніше ставитися до споживання газу й усерйоз узялися за модернізацію житла й підприємств. Та чи можна вважати, що ми в енергетичному секторі незалежні від країни-агресора? На жаль, відповідь: ні. Окрім газу, є ще й залежність від нафти й нафтопродуктів. Навіть незначна затримка у їх постачанні, особливо під час воєнних дій, може призвести до катастрофічних наслідків. Аби заправити танк чи БТР, потрібне дизельне паливо. А по цій позиції маємо цілковиту залежність від Росії.

Танк на дизелі з РФ

«Україна споживає майже 10 млн тонн нафтопродуктів на рік. Із них 75—80 відсотків — це імпорт», — розповів «Голосу України» директор нафтогазової консалтингової компанії ExPro Consulting Геннадій Кобаль. Проте, за його словами, імпортуємо нафтопродукти ми не лише з Росії, а й, наприклад, з Азербайджану, Казахстану, до того ж маємо власні переробні потужності. Тому, на думку експерта, справді критичним для держави сегментом імпорту є дизельне паливо й скраплений газ.  «Критична залежність по імпорту в нас є лише від дизельного палива. Там є пряма російська труба, якщо її перекриють, буде відчутно. Україна споживає приблизно 6 млн тонн дизпалива на рік. Із нього майже половина — російського. Ще половину веземо з Білорусі. Але білоруський імпорт — це продукція Мозирського нафтопереробного заводу, який наполовину належить росіянам і який переробляє російську нафту. Ще один вразливий пункт російського імпорту — скраплений газ. Крім того, якщо взяти до уваги те, що наш основний імпортер по бензинах — Білорусь, пам’ятаючи, що білоруську переробку значною мірою контролює Росія, матимемо дуже велику залежність від Кремля», — підсумовує експерт...

Купуємо іноземне, забуваємо про своє

Це чіткий сигнал для Києва, що ситуацію з нафтозалежністю потрібно вирішувати не менш активно, ніж із газом. За словами Геннадія Кобаля, шляхи вирішення очевидні, але складні для реалізації.  «Це збільшити власний видобуток нафти й забезпечити українські заводи вітчизняною сировиною, — переконує експерт. — У 2018-му Україна вперше за 10 років збільшила видобуток нафти. Раніше він з року в  рік скорочувався. Тенденцію вдалося змінити, хоча зростання поки що зафіксовано у межах кількох процентів, і для України це нічого не вирішує. Також нам слід звернути увагу на нафтопереробні підприємства. Нині працюють лише Кременчуцький нафтопереробний та Шебелинський газопереробний заводи. Фактично в Україні залишилося тільки два виробники палива для автомобілів. Усі решта закриті».  За інформацією спеціалізованого журналу «Нафторинок», Кременчуцький НПЗ та Шебелинський ГПЗ можуть забезпечити лише 13—15 відсотків споживання дизпалива у країні. Водночас, за словами Г. Кобаля, сьогодні ціна на нафту низька, що добре для НПЗ. Її вигідно купувати і переробляти.  Щодо нафтовиків, то їм на наступний рік підвищили ренту на видобуток. «Це погана новина, тому що нафта й так є проблемним стратегічним продуктом, і замість того, щоб зменшувати податковий тиск на цю сферу, його взяли й посилили. Найбільша нафтодобувна компанія, «Укрнафта», — у скрутному становищі. Там нині хороший менеджмент, але вони мають успадковані проблеми, зокрема великий борг перед податковою, проте на рівні держави не видно, щоб це когось турбувало», — дивується експерт….  Нові керівники неодноразово пропонували Міністерству фінансів та ДФС плани реструктуризації цього «спадку». Та жоден чиновник не взяв на себе відповідальності за таке рішення... Однак, маючи нереструктуризований борг, компанія не може активно залучати інвестиції у розвиток, на що неодноразово вказував голова правління «Укрнафти» Марк Роллінс. А без цього суттєво збільшити видобуток не вдасться…

Підсумовуючи, Геннадій Кобаль згадує, що час від часу піднімаються питання необхідності створення стратегічного запасу нафтопродуктів на випадок війни... «Але, знаєте, дуже дивно, коли українські військові катери заправлені дизельним паливом виробництва російських заводів. Чи заправлені російським дизпаливом українські БТРи. Сьогодні — це реальність». Водночас, за його словами, варто обмовитися, що не проблема імпортувати дизпаливо з інших країн, наприклад, з Угорщини, Словаччини, Туреччини чи Ізраїлю, але звідти воно дорожче. Російське дизпаливо сьогодні коштує дешевше. Але про те, скільки ризиків криється за цією «дешевизною», українські можновладці, схоже, не замислюються.

 «Голос України», 21.12.2018 Автор - Маргарита СОКОЛОВСЬКА       Детальніше  -  http://www.golos.com.ua/article/311628

Версия для печати

 

 

 © 2019 ПАО Укртатнафта
Подписка на рассылку новостей:

Новости
Публикации
Наши потребности
Наши предложения